СВІЖЕ ЧИСЛО

І знову “Здрастуйте!”  [651]
“Пряничная” мода мегаполиса  [538]
Повернувшись з розвідки  [15]
Міфи про міграцію  [29]
Утекти за кордон – національна ідея українців?  [68]
Гра в архетипні кубики  [39]
Світлана Лобода: «Коляденко пахне клоунадою»  [71]
Сила ефіру  [13]
Ультиматум Борна (The Bourne Ultimatum)  [10]
ШУКАЮ ЛЮБOFF  [107]
Вся правда про тести при прийомі на роботу  [7]
Yasminelle-Love: шлюб і відпустка  [36]
Інформаційний буревій  [113]
Зоряний пил  [6]
Найкрасивіша жінка Європи  [10]

останні коментарі

  • 2009-12-15 19:55:23 Сонечко пише в Шляхи до сердець
  • 2009-01-20 20:39:26 Вика пише в Чого він хоче, як поводитися з ним і на що сподіватися
  • 2008-12-22 20:34:32 пише в Стара казка на новий лад
  • 2008-12-20 12:51:19 CAHEK пише в Утекти за кордон – національна ідея українців?
  • 2008-11-24 15:34:10 Feona пише в І знову "Здрастуйте!"
  • 2008-07-20 00:00:56 Iren пише в ШУКАЮ ЛЮБOFF
  • 2008-07-19 23:53:21 Iren пише в Найкрасивіша жінка Європи
  • 2008-04-22 21:33:32 alex пише в Вiдгуки
  • 2008-04-22 18:15:47 Andrey пише в Вiдгуки
  • 2008-04-21 22:40:35 alex пише в Вiдгуки
  • 2008-04-21 22:28:28 alex пише в ШУКАЮ ЛЮБOFF
  • 2008-04-16 20:35:44 Gothic Lolita пише в "Пряничная" мода мегаполиса
  • 2008-04-13 22:44:36 Sita пише в І знову "Здрастуйте!"
  • 2008-04-11 10:41:25 Saintnick пише в Утекти за кордон – національна ідея українців?
  • 2008-04-11 10:33:09 Saintnick пише в І знову "Здрастуйте!"

    • Зміст

    Повернення блудної бабусі або коли Київ торбу виїв


    Опубліковано: 09.06.06 3:29 pm

    Де я житиму, коли постарішаю? Цікаве питання: поки молода і все навколо вирує, пружний темп столичного життя не тільки не відлякує, а навпаки - лагідно цвьохкає батіжком дисципліни та примушує триматися у певному тонусі. Це вам не Москва, яку мій знайомий американець арабського походження назвав не інакше як „fucking zoo”. У них там рух машин на окружній, чи то пак, кільцевій трасі о третій ночі як у нас – у часи пік.

    Переважна більшість молодих людей, що виїздять з рідних містечок і сіл, осідає в Києві. Дехто вирушає на заробітки за кордон чи до Москви, певний відсоток залишається у тих містах, де знаходився їх навчальний заклад. Мене потягло до Києва. Під час візиту до столиці ще студенткою, коли ми з одногрупницями гуляли галасливою зграйкою по тоді ще не спотвореному Майдану, мене вразила кількість вродливих чоловіків та якісного взуття (як же з роками міняються цінності!). Після розмаїття спитих пик та сандалів-намордників рідних теренів то був разючий контраст і я вирішила по закінченні навчання пробиратися до Києва.

    Місто не хотіло мене приймати: на третій день вкрали гаманця з усіма грошима та картками (найбільше шкода було чомусь донорської), щоправда, роботу знайшла практично одразу, але й захворіла на ангіну майже одночасно, чим справила неоднозначне враження на роботодавців. Квартира ніяк не знаходилась, тому довелося поїздити по тимчасових кутках, що гнітило та заганяло в депресію.

    „People are strange when you’re stranger
    Faces look ugly when you’re alone”

    співав Джим Морісон, і який же він був правий, та пісня була саундтреком перших місяців мого перебування в Києві. Дійсно: незнайомі люди навколо, бо ти й сам незнайомець, а обличчя некрасиві, коли ти сам.

    Тепер все інакше. За п’ять років місто стало своїм, та й люди стали просто собі людьми. Випещені модники й модниці на центральних вулицях та в дорогих закладах більше не дивують і навіть не цікавлять – у них якесь своє життя, дуже відмінне від мого, їм так подобається… На окраїнах та в спальних районах публіка приблизно така як удома, так що навколо не такі вже й незнайомці.

    Але чомусь не уявляю я в Києві свою старість. Життя вирує і, перебуваючи в столиці, можна встигнути багато цікавого, зустріти чимало неординарних і просто чудових людей, реалізуватися та й фінансово почуватися цілком пристойно. І не вбиває, а тільки трохи прибиває переїзд з однієї зйомної квартири на іншу. Вже не дивує, те що познайомилася з сусідами тільки тоді, як прорвали труби і ми разом рятували наші оселі від гарячої води, а прожили ж на одному поверсі 4 роки і фактично не бачились до того! Змушують незатишно почуватися одинокі бабусі на лавочках у кам’яних мішках панельних багатоповерхівок. А ще, кажуть, на старість тягне до землі. Поки це не відчувається: ніколи не була фанатом агро-екзерцисів, і сезон копання картоплі завжди був для мене випробуванням. В такі дні як ніколи тягне в прохолодний кондиційований офіс та до рідненького комп’ютера.

    Цілком можливо, що ближче до пенсійного віку я переберуся до рідного міста, де я народилася і минуло моє дитинство. Може й варто повернутися, щоб мати можливість перемовлятися з сусідками через паркан, завести грядки під хатою і мати на столі своє, а не куповане, впізнавати перехожих і часто здороватися на вулиці, приймати родичів та ходити до них у гості, слухати щебет пташок, коли прокидатимусь, сидіти увечері зі своїм дідом та сусідами під чиїмось двором і грати в карти чи лускати насіння, куняти перед телевізором, чекати на приїзд дітей та онуків. Бачити як старішають та йдуть люди, яких знала все життя. Відчувати уповільнення ритму життя, наближення завершення циклу, навіки залишитися в полі притяжіння маленького міста.

    © 2006 спеціально для Амальгами

    Автор: Таня Чичкан

    оцініть текст:


    3 Votes | Average: 3.33 out of 53 Votes | Average: 3.33 out of 53 Votes | Average: 3.33 out of 53 Votes | Average: 3.33 out of 53 Votes | Average: 3.33 out of 5 (голосів: 3)
    Loading ... Loading ...

    схожі записи:


  • Коли і як потрібно говорити з роботодавцем
  • Любко Дереш: «Правильні люди – ті, хто здатен на безкорисливі стосунки»
  • Як виграти у грі, коли головна ставка - жінка

    • коментарів: 27

    1. Ivy

      20.11.06 12:54 pm

      Ситуація дуже знайома. Принаймні, поки є бажання і можливість, залишатимуся в Києві працювати, а там побачим.

    2. zaha

      20.11.06 12:54 pm

      як на мене, то питання саме в тому, що можна любити Мену і тоді, коли перебуваєш далеко. А не спльовувати крізь зуби щось у дусі: “Да я нікогда в цє сєло не вернусь…”

    3. Tanya Chychkan

      20.11.06 12:54 pm

      Якраз ті, хто спльовує, і вимушені в це сєло повертатися…

    4. zaha

      20.11.06 12:54 pm

      Статки - гарний лакмус для людини. Коли вже ти нібито стоїш на ногах, тоді нема виправдань тієї нелюбові до Мени. А коли пнешся вгору, то можна прикриватися: “Я горлюся ради майбутнього, в Мені його не бачу”

    5. sita

      20.11.06 12:55 pm

      Любов до Мени, як і любов до батьків: найміцніша, коли на відстані… ;)

    6. стас

      20.11.06 12:55 pm

      Работа и проблема самореализации - главные причины миграции. Мена - город для закоренелых патриотов и… приезжих молдавских торгашей.

    7. Boguslaw Czyczkan

      20.11.06 12:55 pm

      Proshu Vas dajtie mnie e-mail Tani Chichkan.
      Mnie kazhetsja, chto eto moja familia

    8. Таня Чичкан

      26.01.07 2:30 pm

      2 Boguslaw Czyczkan: chychkan@pickard.kiev.ua

    9. son

      29.01.07 8:13 pm

      да! А так хочеться нікуди не виїжджати!Жити у своєму рідному місті, мати можливості для самореалізації своєї і своїх дітей, жити й затишному будинку, а не у “курятнику” загазованого району мегаполісу.До сліз боляче дивитись і розуміти ситуацію занепаду Мени :( і дорослі люди радять молоді “їдьте звідси!А що вас тут чекає:спитись?”
      Хочу не їхати з рідних місць, але розумію, що тут мене, мабуть, світле майбутнє не чекає

    10. Geb@Li4nost

      30.01.07 3:00 pm

      А хто має розбудовувати рідне місто? Ви =всі хто зараз в Києві, Чернігові, Москві! Без вас нічого не вийде! а ви сидите в неті і строчите дурнуваті коментарі:) вибір є завжди. просто відкрийте свої очі

    11. zaha

      30.01.07 3:08 pm

      2личность
      Знаете, кое кто из Москвы, Киева и Америки делает больше для города, чем люди в нем живущие. Не надо судить об эффективности действий только на основании географического расстояния.
      Лучше расскажите, что сделали лично вы.

    12. Geb@Li4nost

      30.01.07 3:15 pm

      У мене є чим пишатися. але не збираюся виносити це на люди.

    13. Geb@Li4nost

      30.01.07 3:16 pm

      просто давайте частіше бувати вдома

    14. zaha

      30.01.07 3:24 pm

      Ну я не буквально имел в виду, конечно же:) Просто обидно, когда пытаетесь вешать ярлык на тех, кто действительно что-то делает. Не про себя веду речь. Про других - которые разбросаны по всему миру, но никогда про Мену не забывают и в меру своих сил участвуют в жизни города. Участвуют позитивно, а не просто приезжают водки попить. Если есть желание - предлагаю пообщаться лично по почте. Мой адрес - zahar(dogg)ukr.net.

    15. mr.Stitch

      31.01.07 11:01 am

      “…а не просто приезжают водки попить” - я бы попросил без намёков! :-) ))

    16. zaha

      31.01.07 3:38 pm

      2стич
      сам такой))) потому и пишу. Одно другому не мешает…

    17. abc

      01.02.07 10:08 am

      Начебто розмова про місце проживання, а насправді про людину.
      Одних, як пилюку вітром, кудись несе - то мегаполіс всмокче і змусить всю внутрішню суть людини метушитися, намагаючись мімікрувати під оточуючі умови. То в селі, свіжим огірочком з грядки намагається перекреслити всі досягнення цивілізації.
      Інші, вони просто є. Спокійні і самодостатні. Вони в центрі системи координат. То міста і особливості умов життя змінюються навколо них, доповнюючи і прикрашаючи їхню внутрішню суть.
      Мешканці міст начебто мають необмежені можливості користуватися всіма благами цивілізації, а сільської місцевості - природи. Але часу на це залишається настільки мало, що доходить до курйозів - приїхавший, часом встигає набагато більше, ніж місцевий.
      Жити можна скрізь, от тільки приватна садиба мені значно миліша за квартиру. А до Києва - зїзжу. На під”їзді подивлюся згори на затягнуте смогом місто, наберу в легені побільше повітря і побуду, де треба, за день.
      Взагалі, це найкращий варіант, жити посеред природи - а до великих міст навідуватись при потребі. От тільки дрібнички стають на заваді: то роботи немає, то грошей обмаль, то з”їздити ніколи, то дорога незручна і дорога. Та й вплинути на стан справ в мегаполісах ми навряд чи зможемо. А от покращити Мену для проживання - варто спробувати.

    18. Ivy_

      01.02.07 10:47 am

      Щодо роботи, це точно… Може, і в іншому місті крім Києва хотілося б жити, але ж робота…

    19. Люда з Пещановки

      09.02.07 12:54 pm

      Мена це болото. І в основному роблять його таким упирі яких інтересує токо їх лічна нажива і благополучіє їх сімей. Мафія і кругова порука. Безкультуріє і пьянка. Я луччє буду в Києві посуду мить чим у Мені жить (гнить).

    20. стас

      09.02.07 1:16 pm

      Нет, Люда, Мена еще больше страдает от упырей, которые поливают ее грязью при каждом удобном случае.

    21. Andrey

      09.02.07 10:55 pm

      підпишусь і я під стасом

    22. mr.Stitch

      12.02.07 3:40 pm

      +1 Люда. По поводу мафии и круговой поруки

    23. vitaliy

      18.02.07 3:27 pm

      І в болоті можна жити,інша справа як?

    24. SITA

      22.02.07 10:30 am

      2 Віталій: щоб вижити в болоті треба відчайдушно молотити ластами, щоб не засмоктало і кумкати поменше. ;)

    25. Did Yurko

      22.02.07 11:49 am

      Мне 54. Уехал из Мены в 18. Приезжал иногда, и с каждым приездом всё яснее понимал, что если бы все, кто уехал из Мены, вдруг вернулись… да, Мена бы стала чуть ли не Киевом! Только в моём поколении уехавших есть корреспондент столичной газеты, ведущий специалист сахарной промышленности всего бывшего СССР, ведущий инженер ВПК, авиаконструктор, архитектор, несколько профессоров… И так в каждом поколении уехавших! А их дети! Есть дети Менян живущие в Израиле, Канаде, США, Австралии, Шотландии, Турции… про Белоруссию и Россию вообще говорить нечего! И все, каждый интересные яркие личности! Ну если бы вдруг они все, и я в том числе, вернулись… Или не уезжали бы вообще. Или они изменили бы Мену, и она бы перестала быть “болотом”, или Мена не дала бы им реализоваться, не знаю, как бы было, только вот сижу в своём “Далёко” и лезу на Менский сайт, что-то ищу, зову детей, они равнодушно отмахиваются, а я всё сижу, всё что-то ищу и почему-то вытираю слёзы…
      Нет, Мена не “болото”! Мена - это самое прекрасное место на Земле для всех, кто в ней родился! Все они мечтают снова оказаться в Острече, прыгнуть с парома в Максаках, найти белый гриб в Домашлыне, упасть на родные могилки на кладбище и вволю нареветься!

    26. SITA

      22.02.07 3:53 pm

      Добре Ви написали, дядьку Юрко. Але, якби всі ті люди не повиїздили, не було б тих самих архітекторів та журналістів, були б інші. А у Мені було б більше алкоголіків. 8) Ні, Мена це не “болото”! Особливо для тих, хто спостерігає здалеку, читає цікаві сайти та ностальгує у більш комфортних умовах ніж ті, що не влаштували свого часу. Природний добір, панове!

    27. mr.Stitch

      22.02.07 4:46 pm

      В мене одна проблема - коррупция и всеобщая апатия. Впрочем, как в стране в целом. Нет, не в стране - во всем бывшем СССР, кроме, разве Прибалтики.


    Додати коментар