СВІЖЕ ЧИСЛО
“Пряничная” мода мегаполиса [538]
Повернувшись з розвідки [15]
Міфи про міграцію [29]
Утекти за кордон – національна ідея українців? [68]
Гра в архетипні кубики [39]
Світлана Лобода: «Коляденко пахне клоунадою» [71]
Сила ефіру [13]
Ультиматум Борна (The Bourne Ultimatum) [10]
ШУКАЮ ЛЮБOFF [107]
Вся правда про тести при прийомі на роботу [7]
Yasminelle-Love: шлюб і відпустка [36]
Інформаційний буревій [113]
Зоряний пил [6]
Найкрасивіша жінка Європи [10]
останні коментарі 
Зміст
Я - Мавка
Опубліковано: 27.11.06 9:14 pm
О, Боже! За що мені лихо-недоля?
О, Боже! Не можу так жить;
Невже не судилась тая воля,
То краще в болоті бридкому втопіть!
Я—мавка, то й що, бо це долі прокляття,
Немає моєї у цьому вини,
Бо є в мене серце, є очі й завзяття,
З пекельного лісу мене відпусти!
Так жити не можу в закритому світі:
Кохання—самотність моєї душі;
Заплуталась я у безмежнії сіті,
Від входів таємних шукаю ключі.
Ви краще закуйте мене у кайдани,
Ви краще у серце відразу ножем,
Бо стали нестерпні пекучії рани:
Ви вп’ялись у мене глибоким стержнем.
Не хочу між лісу самотня блукати:
Я прагну відчути життя дикий смак,
Я плакати хочу, я хочу ридати,
Бо знаю: ніколи не станеться так.
Троянда
Пихата троянда між квітів буяла,
Пелюстки тендітні свої розгортала,
Милуючись сонцем, не думала квітка,
Що може краса ця зникнути швидко.
А подружки-квіти давно вже зів’яли,
Бо прийде зима—вони точно це знали.
Не чула троянда ні слів, ні благання,
Та скоро морозом повіяло раннім.
Пелюстки тендітні вмить снігом укрились
І довго із сумом у небо дивились.
Я хочу…
Я хочу вітром ніжним стати,
Щоб подих відчувати твій,
Між квітів та між хмар блукати,
Щоб завжди був ти тільки мій.
Я мрію в океан пірнути,
Відчути велич тих глибин,
Щоб міг нарешті ти збагнути:
В моєму серці ти один.
Богданьок Марина
оцініть текст:
схожі записи:
коментарів: 8
Додати коментар
ПЕРСОНА

Здається, хтось із мудреців сказав, що “нема досвіду, окрім власного”. Тож в даному опусі ви не прочитаєте щось з того, що автор не відчув на собі. Гадаю, інформація комусь знадобиться – в якості порад, власний досвід здобувайте самі!
читатиДВОМА СЛОВАМИ

Робота. Улюблена. Улюблена чи ні, а від неї й коні дохнуть. Перевіряти таке сказання не варто і безглуздо. Краще поїдемо „на море”.
читатиЗАМІСТЬ КРАПКИ
Скажіть чесно: ви сумували за старою доброю “Амальгамою”? З її хаотичним порядком публікації текстів, з її цікавим колективом дописувачів, розкиданих по всьому світу.
читати

(голосів: 4)
28.11.06 11:46 am
Маринко, гарні вірші.
Але… Коли пишете силаботоніку, варто рахувати склади, а то у Вас то бракує одного чи двох у рядку, у іншому - зайві. Уникайте дієслівних рим, це непоетично.
Ретельніше добирайте синоніми, епітети, я порадила б Вам почитати поезії Романа Скиби, особливо ранні та помилуватися красою поетичного слова.
Чому, коли мавка хоче вибратися, вийти з лісу, вона “Від входів таємних шукає ключі”? “Між лісу” блукати не можна, можна це робити між дерев чи ще якихось об”єктів, яких багато, а не один (ліс), як у Вашому випадку.
Маринко, Ви - талановита дівчина, працюйте, якщо дійсно хочете писати хороші вірші.
28.11.06 1:22 pm
Дійсно гарно. Взагалі приємно, що у нашому місті виявляється є така талановита молодь
28.11.06 2:03 pm
Марина, в вашем лице респект и уважуха всей Фиесте. Благодаря ей Мену знают даже в других странах!
28.11.06 4:41 pm
Сита - не дой-калупуйся до девачки. Пише як хоче.
))
Коли я став критикувати твої віші - ти сказала шо я лох і вапще нічого не умію и не понімаю
28.11.06 5:27 pm
Коля, так і є.
) Мене у такому віці якби не навчили розумні люди, то й писала б про пташечок і качечок. Чи ваяла наївні ремікси на вірш Олександра Олеся “Айстри” зі шкільної програми:
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
– І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна…
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, –
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
1905 рік
Хоч би розмір інший вибрала…
28.11.06 6:06 pm
Дивсь- за лаха ответиш!
29.11.06 6:33 pm
Коль, ми всі у більшості речей - лохи, а у дечому трохи розбираємось, кожен у своєму.;)
09.01.07 12:36 pm
вірши павинні ілі смєшить ілі радовать а дєрьма на душе у всіх і так навалом. лох не той хто мало знає а той хто при етом веде себе як лох