І знову “Здрастуйте!” [651]
“Пряничная” мода мегаполиса [538]
Повернувшись з розвідки [15]
Міфи про міграцію [29]
Утекти за кордон – національна ідея українців? [68]
Гра в архетипні кубики [39]
Світлана Лобода: «Коляденко пахне клоунадою» [71]
Сила ефіру [13]
Ультиматум Борна (The Bourne Ultimatum) [10]
ШУКАЮ ЛЮБOFF [107]
Вся правда про тести при прийомі на роботу [7]
Yasminelle-Love: шлюб і відпустка [36]
Інформаційний буревій [113]
Зоряний пил [6]
Найкрасивіша жінка Європи [10]
СВІЖЕ ЧИСЛО
останні коментарі
Зміст
Утекти за кордон – національна ідея українців?
Опубліковано: 30.03.08 5:09 pm
У середньому, десять мільйонів співвітчизників наразі трудяться за кордоном нашої держави. Ще тридцять відсотків дуже хочуть ТУДИ потрапити, хоч би на деякий час. Близько 21,5 млрд. баксів ввозиться заробітчанами щорічно – це майже чверть ВВП країни. Тисячі дітей позбавлені безпосередньої турботи і своєчасної підтримки батьків-заробітчан. Незліченна кількість молодих і креативних інтелектуалів продають цінні ідеї та сумлінну працю чужинцям, а натомість, керівні посади в Україні часто-густо займають самозакохані таткові синочки, котрим плювати хотілось на розвиток практично усього, окрім власного банківського рахунку та егоїзму.
Ці тези – не просто чергове сумне нагадування про те, як наша люба демократична країна дбає про свою найвищу цінність – громадян, а складові набагато серйознішої проблеми: розвитку української нації.
Що ж сприяє загостренню ситуації? Проаналізуймо перспективи пересічного громадянина України на сучасному ринку праці.
Фактично кожен ринок вакансій можна умовно поділити на дві вагомі складові: вакансії, що надаються державними установами та приватними власниками комерційних структур.
Якщо ви стовідсотково упевнені у своїх можливостях, звикли цінувати кожну хвилину (час – це гроші), збираєтесь виконувати роботу якісно, але тільки за умови, що на вас чекатиме щедра винагорода – тоді вам до приватного власника. Тут ви можете заробити рівно стільки, скільки й зробите. Та не завжди. Не забувайте, що комерція і чесність, поняття не тотожні. А совість, ваш майбутній приватний роботодавець, скоріш за все, давно конвертував у валюту. Забути можете про наступне: трудову книжку і трудовий стаж, нормований робочий день, соціальний пакет (так-так, разом із відпустками і лікарняними), часто забути доводиться навіть про особисте життя (його влаштуєте, потім, коли заробите $) і здоров’я. Висновок: на авантюру треба і відповідати авантюрою (хіба цьому нас учили наші шановні викладачі етики, естетики та психології у вузах?). Міцнючі нерви, прутень зі сталі замість хребта і холодний розрахунок – необхідні якості працівника приватної комерційної фірми. А-а, мало не забув, на ваш шматок пластику, що гордо зветься «диплом», навряд чи хто гляне. Згущую фарби? Може. З кожного правила бувають приємні винятки, але загальні соціологічні дослідження та досвід друзів свідчать саме про вищевикладене.
Коли ж ви пошановувач стабільності, захищеності, законності у праці, а ще вас тішить щомісячна однакова зарплатня, вчасна відпустка, вихідні, а в результаті державна пенсія – вас ласкаво запрошують підприємства державні. Тільки врахуйте, що таких організацій, реально діючих і процвітаючих, з кожним днем стає все менше, а охочих знайти роботу… ну самі розумієте. Зазвичай у повітрі зависають мізерні вакансії з мізерною платнею за роботу і відповідними перспективами. Хочете більшого? Ну то шукайте «волохату лапу» (для іноземців: «волохата лапа» - це такий персонаж українського народного фолькльору, допомагає працевлаштуватися, навіть якщо ти нічогісінько не умієш. Персонаж добрий. Харчується хабарами).
Хотілось би виокремити коло героїчних осіб, які працюють у державних установах за інтелігентними, давніми і потрібними людству професіями. Самовіддано, за покликом душі вони трудяться, незважаючи ні на які фактори. Знімаю капелюха.
Не адаптовані до розглянутих умов (а часто ще й пригнічені власними соціальними бідами) люди вірішують спробувати щастя «за бугром». Прикро. Особливо, якщо врахувати всі небезпеки «забугорря». Торгівля людьми, сексуальне рабство, псевдо боргові зобов’язання та штрафи замість грошей, непосильна каторжна праця і знущання – тільки частина сюрпризів, котрі чигають на неуважного та юридично некомпетентного громадянина-нелегала. Адже, добре там, де нас нема.
Тепер про приємне. Очільники відповідних міністерств та відомств мляво, але нарешті починають ворушитися. На сьогодні маємо наступні зміни:
1). До вищих навчальних закладів – через незалежне тестування. З цього року аби вступити до престижного універу потрібно замість «дати на лапу» пред’явити сертифікат про проходження незалежного тестування. При чому стосується це як осіб, що лише закінчили школу, так і дорослих, які вирішили змінити фах і перевчитися. Для кожного факультету своя кількість балів, свої тести, жорсткий відбір за єдиним параметром - знаннями. Знаєш – маєш. Схема: розумні вчитимуться і потім компетентно розбудовуватимуть країну, створюючи комфортні умови проживання своїм співгромадянам, а люди менше обдаровані змушені будуть опанувати прості професії (для вступу в ПТУ і отримання робітничої професії не потрібно здавати тестів), заразом і прогалини на ринку робочих спеціальностей заповняться. Вища освіта перестає бути модним атрибутом сучасного піпла та способом бізнесу псевдонавчальних закладів і намагається таки перетворитись у ОСВІТУ.
2). Профорієнтація – всьому голова. Мінпраці б’є на сполох: наші студенти не готові до роботи, не певні, чи правильно обрали собі шлях і не знають власних здібностей. Тому, в усіх навчальних закладах та різних інстанціях, причетних до розвитку особистості молодих людей, активно впроваджуються навчальні курси на кшталт «Побудова кар’єри», «Людина і світ професій» (до слова, в Америці курс «Career Development» є загальнообов’язковим ще з 80-х років, він навчає дітей розбиратися у власних якостях, планувати кар’єру, враховуючи соціальні прогнози, і готуватися до реального робочого місця змалечку).
Невже колись і ми заживемо так як ВОНИ ТАМ? Невже забудемо про таке явище як безпорадні професіонали? Може, якщо перестанемо пристосовуватись до умов, котрі нам не підходять. Якщо дамо змогу самим собі розкрити внутрішній потенціал, реалізувати професійні здібності. Якщо держава перестане бути монстром, від якого хочеться тікати…
By Saintnick
оцініть текст:
(голосів: 2)
Loading ...схожі записи:
коментарів: 13
Додати коментар
ПЕРСОНА
Міфи про міграцію
Здається, хтось із мудреців сказав, що “нема досвіду, окрім власного”. Тож в даному опусі ви не прочитаєте щось з того, що автор не відчув на собі. Гадаю, інформація комусь знадобиться – в якості порад, власний досвід здобувайте самі!
читатиДВОМА СЛОВАМИ
Повернувшись з розвідки
Робота. Улюблена. Улюблена чи ні, а від неї й коні дохнуть. Перевіряти таке сказання не варто і безглуздо. Краще поїдемо „на море”.
читатиЗАМІСТЬ КРАПКИ
І знову “Здрастуйте!”
Скажіть чесно: ви сумували за старою доброю “Амальгамою”? З її хаотичним порядком публікації текстів, з її цікавим колективом дописувачів, розкиданих по всьому світу.
читати
02.04.08 10:03 pm
Говорил и буду говорить-это все наш долбаный менталитет.Каждый гребет под себя…У нас в стране будет порядок , будут хорошие зарплаты , нормальный уровень жизни , мы сможем обеспечивать себя и своих детей … Только не в этой жизни … Потому и будем ездить по италиям , америкам и испаниям …Просить у них титьку , чтобы здесь наши дети могли нормально учится , не писюху подставлять офигевшему профессору , а дать ему те 50 кровно заработаных мамкой евро , которая , унижаясь в той же загранице , таскает вонючие горшки … Тоскливо , правда ?
02.04.08 10:13 pm
Ну кому как повезло))
03.04.08 9:42 pm
Хочешь сказать бабла заработал за бугром немеряно , до конца своих дней хватит ? Моя мать в Италии , зять в Америке … Ни один из них не сказал , что там мед …
04.04.08 12:48 pm
Госпожа уксус наверно имеет ввиду востребованность наших специалистов за рубежом. Особенно востребованы специалистки узкого профиля в Турции, Саудовской Аравии и ещё некоторых странах ближнего востока.
Я не спорю - найти нормальную работу нашему человек за рубежом сугубо своими силами и без связей возможно, но это, скорее, исключение чем правило. Как там в рекламе? “Не дывитця на работу за кордоном кризь рожеви окуляры”
04.04.08 12:52 pm
+1
04.04.08 1:56 pm
Про “узкий профиль” - и чем уже, тем лучше…
04.04.08 2:25 pm
Другий пункт “профорієнтація” якось особливо потішив
Знати чого ти хочеш і на що здатен - то справжнісіньке щастя…
07.04.08 9:44 am
А ще цікава фішка: після опублікування даної статті я випадково опинився на семінарі в одній установі, котра впливає на формування навчальних програм для учнів і студентів.
Так от там ішлося про ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ як нову течію в освіті.
Смисл такій: випускника школи не потрібно по самі вуха завантажувати хімієюфізикоюматематикоюлітературами, шоб аж пищав і голова лопалась (як це роблять зараз) а, натомість, допомогти кожному виявити його “ізюмінку” і її всебічно розвивати щоб особистість максимально розкрилась, реалізувалась, усвідомила і полюбила власну індивідуальність. На практиці це означатиме, що учень який за дослідженнями психолога-профконсультанта, має усі дані для того аби стати скажімо фінансистом, не буде цілими уроками у 11 класі калякати на дошці рівняння формальдегіду, а писатиме проекти по створенню якоїсь там тіпа економічної моделі, вивчатиме досвід провідних фінансових менеджерів, вирішуватиме логічні задачі, братиме участь у ділових іграх та тренінгах, вивчатиме себе і совї якості, ходитиме на екскурсії у фінансові установи, звісно при необхідному мінімумі загальношкільних предметів.
Проблема: прописати необхідну кількість індивідуальних освітніх програм на різні напрямки навчання (економічний, гуманітрний, естетичний, природничий і тиди), забезпечити потрібну кількість компетентних спеціалістів для контролю виконання нових програм.
Але, люди, може я наівєн і глуп, у цьому дійсно порятунок і розквіт нації, якшо даний експеримент стане широкою практикою і буде вдосконалюватись!
07.04.08 10:28 am
Ідея, я так зрозуміла, запозичена із заходу… І саме за ту його вузькопрофільність завжди критикували. Середину треба шукать. Золоту
07.04.08 10:49 am
Ідею однозначно запозичили, але намагаються її модифікувати до українських реалій. Якшо не спаплюжать, буде кльово.
09.04.08 11:01 am
Кожна людина, яка шукає роботу або ще тільки починає працювати, бажає досягнути успіху. Але ж на якій роботі - державній чи приватній можна сповна реалізувати свої навички та здібності? Яке робоче місце краще обрати? У приватній чи державній структурі? А ще можливо поїхати н азаробітки за кордон?…
Практично кожен ринок вакансій держави можна умовно поділити на дві окремі потужні категорії: робочі місця, що надаються державними установами (підприємствами, організаціями, міністерствами та ін.), та приватними комерційними організаціями. Ці два різновиди потенційного працевлаштування пропонують для своїх працівників різні умови, які мають як матеріальний, так і соціальний характер, і дають різні можливості для подальшого кар’єрного зростання. І для кожної людини усі ці критерії вибору робочого місця відіграватимуть більшу або меншу роль. Бо ж не секрет, що ми з вами є абсолютно різними особистостями зі своїми індивідуальними поглядами на життя. Саме тому для кожного з нас поняття “кар’єра” буде асоціюватися з абсолютно різними прагненнями та бажаннями, і кожен з нас намагатиметься підібрати для себе те робоче місце, яке йому найбільше підходить.
Робота в приватних структурах є доволі динамічною за своєю природою. Тут добре приживуться люди, які вміють і прагнуть якісно працювати та звикли за свою роботу отримувати належну винагороду. Загалом, можна сказати, що робота в приватних фірмах підходить тим людям, які бажають жити за принципом: “більше працюєш - більше заробляєш”. Це, зазвичай, енергійні особи, які вміють працювати в команді і не бояться завтрашнього дня. Адже робота в недержавних установах є доволі багатою на різноманітні ризики, які тут причаїлися. По-перше, тут не завжди спрацьовує принцип, про який ми згадували вище: “більше працюєш - більше заробляєш”. Адже існують такі фірми, де недобросовісні керівники просто не бажають ділитися прибутком зі своїми підлеглими. Крім того, в приватних структурах ви не завжди є повністю соціально захищеними. Тут інколи доводиться змиритися з тим, що доведеться працювати понаднормово і лікарняна відпустка не завжди буде сповна відшкодована. Також робота в приватних структурах є доволі стресовою в тому аспекті, що постійно доводиться конкурувати з іншими працівниками, і - фірмами. Тому, якщо у вас не надто сильні нерви, і за своєю природою ви не є авантюристом, то до приватних структур вам краще не йти.
Робота на державних підприємствах підходить тим, хто любить стабільність і звик отримувати аванс, мати щорічну відпустку, і бажає в майбутньому отримувати пенсію з офіційної зарплати. Власне, можна сказати, що держава є найкращим роботодавцем (це не стосується збанкрутілих і занедбаних підприємств), адже саме вона, напевне, найбільшою мірою виконує ті соціальні зобов’язання перед працівниками, які передбачені законом. Що стосується рівня зарплати, то, в деяких галузях він міг би бути кращим. Стосовно роботи медиків, пожежників, міліціонерів, - то сюди, взагалі, краще йти за покликом душі, а не за зарплатнею і якимось соціальними гарантіями.
Великим мінусом “державної” роботи є те, що сюди працевлаштуватися і просуватися кар’єрними сходами не так просто. Зазвичай, тут потрібна людина, яка могла б “замовити за вас слівце”, бо ринок вакансій, які пропонує держава, не такий вже й великий. Як правило, тут можуть “зависнути” лише робочі місця з мізерною зарплатнею.
Але, як би не склалося у вас життя, і де б ви не працювали, все залежатиме від вас. Ніколи не намагайтеся пристосуватися до обставин, які вам не підходять. Бо, якщо сама праця не приносить вам задоволення, то і гроші, які ви зароблятимете, не зроблять вас щасливими. Не бійтеся змінюватися і шукати для себе можливостей, які б могли сповна відкрити ваш потенціал. А куди краще працевлаштуватися - вирішуйте самі, адже наведений вище поділ є доволі умовним, оскільки наше суспільство має здатність змінюватися зі швидкістю світла. Тому, як би нам того не хотілося, універсальних порад успішного працевлаштування, на жаль, немає.
Ну, а за кордон наших громадян кличуть тільки гроші, інших причин дуже мало. І більшість моїх знайомих працюють за кордоном заради грошей. І основна проблема роботодавців України, це нерозуміння того, що за гідну працю потрібна гідна оплата. А щодо людей спостерігається незрозумілі факти: коли людина працює за кордоном, то викладається на всю котушку, і роботодавці шаленіють від працьовитості наших громадян, а як тільки людина потрапляє на роботу в Україні. все змінюється. І з/п пристойна, але працювати не хочуть. Мабуть люди думають, що їм заплатять за те. що вони з’явились на роботі, і в 17-00 годин успішно пішли додому ?? Так такого ж немає в жодній країні.
11.04.08 10:41 am
Вирішив скинути сюди уривок однієї своєї міні-статєйки по профорієнтації, вона досить нудна, писалась на замовлення, але дієва.
Публікую з метою допомогти мислячим абітурієнтам, котрі зараз як ніколи посилено шерстять інтернет у пошуках будь-чого, що стосується вибору професії (на власні очі таких бачив, причому деякі з них запитувались чи нема десь інструкцій по вибору професії ) отже:
“Обираючи професію, людина, фактично, обирає стиль усього свого подальшого життя. Від правильності даного вибору залежать такі важливі аспекти життєдіяльності особистості, як усвідомлення власної ролі в суспільстві; активна, творча позиція в соціумі; міцне психологічне здоров’я. Але, як показують соціологічні опитування 2007 року, більша частина пересічних громадян не має жодного уявлення про підготовку до осмисленого вибору професії, а близько 80% опитаних абітурієнтів не цікавилися потребою на Українському ринку праці фахівців тієї професії, за якою збираються вступати. Така сумна статистика свідчить зовсім не на користь випускника школи. Додайте до цього проблему вибору старшокласником професійного спрямування свого навчання у 10 – 12 класах загальноосвітньої школи, рівень безробіття, що постійно зростає, жорсткі умови сучасних ринкових відносин… Усе це збиває з пантелику, чи не так?
Аби правильно обрати майбутню професію та бути конкурентоспроможним на ринку праці, молодій людині слід дотримуватись кількох правил:
1. Досконало проаналізувати себе, свої можливості. Вивчити власні професійні інтереси, схильності до певних видів діяльності, здібності, психофізіологічні особливості, медичні протипоказання до професій. Це досягається шляхом виконання спеціальних психологічних тестів, завдань під керівництвом відповідного фахівця. Запитайте у шкільного психолога які тести слід пройти саме вам.
2. Дізнатися більше про професію, яка обирається, про її вимоги до вас. У цьому допоможе професіограма – вичерпний опис конкретної професії та її вимог до людини. Професіограми розповсюджених на сьогодні спеціальностей можна знайти у центрах зайнятості, а також на Інтернет-сайті www.profi.org.ua (до кожного опису професії, представленому на сайті додається експрес-методика придатності до цієї професії, пройти яку можна в режимі on-line).
3. Дізнатися, який попит на обрану вами професію на ринку праці, чи потрібна вона сьогодні. Завітавши на web-сторінки Elbrusoid.org та headhunter.com.ua, ви зможете оцінити реальну можливість працевлаштування за обраною вами професією в регіоні, взнати приблизну заробітну плату спеціалістів даної галузі, прогнозуючи тим самим своє майбутнє.
4. Спираючись на отримані дані, побудувати особистий план професійного становлення. Продумати, у якому навчальному закладі здобуватиметься обрана професія, які шкільні гуртки, курси за вибором, тренінгові заняття допоможуть розвинути чи покращити необхідні знання і навички, яка професія може стати альтернативною, «запасною» у випадку невдачі.
Багато додаткової інформації стосовно свідомого і обгрунтованого вибору професії ви знайдете на сайті www.profosvita.org.ua”
20.12.08 12:51 pm
Кожна людина має свій внутрішній погляд на своє працевлаштування. Як що народжений в України а думками в Австралії,то не вагайся , купуй білет на літак і вдачі !